Кам'янець-Подільський

Ка́м'яне́ць-Поді́льський (колишні назви — Кам'янець, Кам'янець-Подільськ (1795–1944)) — місто обласного підпорядкування в Україні, центр Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, з 22 березня 1919 по листопад 1920 — столиця України; значний економічний, освітній, культурний і туристичний центр країни.
Місто розташоване за 102 км від Хмельницького. Залізнична станція на лінії Ярмолинці—Ларга.
У Кам'янці-Подільському численні історико-архітектурні пам'ятки — Національний історико-архітектурний заповідник, Історичний музей-заповідник, Замок (XIV–XVI століття, перебудований у XVII–XVIII столітті), Петропавлівський кафедральний костел (XVI століття), дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (XVIII століття) тощо.
(с)wikipedia

Підкамінь

Підкамінь — селище міського типу Бродівского району Львівської області. Розташоване на мальовничому узгір’ї посеред височин Волино-Подільського пограниччя. Територія Підкамінського ключа знаходиться в межах Вороняцького і Кременецького кряжів, які, простягаючись із заходу на схід, нагадують гірський хребет з висотами, що перевищують 400 м над рівнем моря. На південь від Підкаменя височить горбогірне пасмо Подільських Товтр, прозваних в народі Медоборами.
Більше п’яти з половиною століть налічує історія Підкаміня. Згідно джерел, саме 1441 рік вважається першою згадкою про місто.
З назвою Підкамінь пов’язано чи мало легенд. Один переказ розповідає про те, як один богатир приніс із гір скелю та поставив її на місці, де буде заснована фортеця. Історики довели, що переказ абсолютно правильний верніше друга його частина. В княжі часи на камені й справді стояло дерев’яне укріплення. Подекуди все ще помітні вирубані в камені древні пази.
Є й етимологічна казка про те, як чорт розлютився на монахів, які з’явилися в Підкамені і вирішив роздавити монастир каменем. Відірвав від Карпат скелю та кинув, але не вистачило сили, тому впала каменюка не на монастир, а поруч. Не дивлячись на всі ці перекази є гіпотеза як все ж з’явився Чертовий камінь. Є припущення що це шмат коралового рифа який з’явився тут сотні мільйонів років тому, коли ще над ним було море.

Свірж (замок)

Мальовничий, дуже романтичний замок на півдні Львівщини, по дорозі з Перемишлян на Бібрку. Ті 10 кілометрів поганенької траси від Перемишлян варто проїхати, поскрипуючи зубами та знаючи, що попереду чекає щось, що потім довго буде згадуватися та знову кликати до себе (е-е-е, я не про привидів! Хоча що то за замок, де їх немає?). Ну і плюс навколо будуть мальовничі скелі з соснами наверху - їх називають "скелями Івана Франка" - начебто публіцист і письменник дуже любив свого часу тут блукати та милуватися краєвидами. Місцевість тут надзвичайно приємна, такі собі Карпати в мініатюрі.
Свого часу поселення мало статус міста, тепер це – просто велике село, яке стоїть на берегах одноіменної річки

Старе Село

Серед сотен старих сіл в Україні знайдеться й з півдесятка Старих Сіл. Те, що знаходиться в Пустомитівському районі Львівщини, кілометрах в 18 від обласного центру, на доказ своєї старовини може пред’явити впливову „метрику”: замок.
На фоні інших фортець туристської „Золотої Підкови” місцева твердиня виглядає попелюшкою серед причепурених сестер з ОлеськаЗолочева чи навіть Підгірців з їх перманентним ремонтом. Хоча п’ятикутний старосільський замок — найбільший у Львівщині. І історія в нього давня.



Збараж

Збараж —(пол. Zbaraż) — місто у Тернопільській області, центр Збаразького району, знаxодитьcя на відcтані 17 км від Теpнополя. Наcелення cтановить 14500 чоловік. 

Пеpша пиcьмова згадка пpо Збаpаж датуєтьcя 1211 pоком, але задовго до цього 
місто на р. Гнізна було одним з найбільш укріплених удільних центрів Галицько-Волинського князівства. Відомо, що в 13 ст. місто належало польському королю Лешку Білому (до 1219 р.).

Міcто Збаpаж оголошено міcтом-заповідником. Найcтаpшою пам'яткою є обоpонна цеpква Cпаcа, яку наpод називає "Монаcтиpок”. Збудована у 1600 p. з cонячним годинником та обоpонною дзвіницею. Заcлуговують на увагу палац князів Збаpазькиx, комплекc монаcтиpя беpнаpдинів у Збаpажі (XVII cт.). Вcього у pайоні наpаxовуєтьcя 150 пам'яток іcтоpії та культуpи.

Збаpаж — міcто козацької звитяги, відоме в іcтоpії Укpаїни з чаcів визвольної війни укpаїнcького наpоду 1648-1654 pp. П'ять pазів війcька Б.Xмельницького були у Збаpажі. У 1649 pоці козацьке війcько pазом з татаpами закpили в Збаpажcькому замку мов у паcтці польcько-шляxетcьке війcько Яpеми Вишневецького, облога тpивала 7 днів.
Під мурами Збаразького замку загинув корсунський наказний полковник С. Мрозовицький (Н. Морозенко), був тяжко поранений Іван Богун.
1707 року тут побував Петро І.
На збаpазькій землі наpодилиcя академіки: І.Гоpбачевcький, О.Pоздольcький, Б.Гевко, винаxідник cвітового значення В.Джуc, pізьбяp О.Cмакула, пиcьменники І.Гнатюк, М.Качалуба,



Вишнівець

Ви́шнівець (пол. Wiśniowiec), до 1939 року Ви́шневець — містечко (селище міського типу — смт.) Збаразького району Тернопільської область, на лівому березі Горині (правій притоці Прип'яті). Перша писемна згадка відноситься до 1395 року. Тоді Вишнівець був власністю князя Корибута Ольгердича. У привілеях польського короля Владислава ІІІ Варненчика від 9 липня 1463 року є запис, що після смерті власника Вишнівця князя В. Несвізького місто переходить до його сина Солтана, який уперше почав іменуватися Вишневецьким.
Із ім'ям Дмитра Вишневецького пов'язують заснування Запорізької Січі.
Від кінця 15 століття Вишнівець користувався магдебурзьким правом. 1494 року татари напали на містечко і завдали значних руйнувань йому.
Імовірно, з середини XVI століття походить герб Вишнівця. Судячи з доступних нині джерел, ним був родовий знак князів Вишневецьких - "Корибут" (на червоному тлі - золотий хрест із перехрещеними кінцями, поставлений на перекинутому рогами догори півмісяці, під яким шестикутна зірка). Зокрема, відома праця М.Балінського й Т.Ліпінського "Старожитна Польща" зазначає, що у 1781 р., під час відвідування Вишнівця королем Станіславом-Августом Понятовським, місцевий магістрат подарував королю гармату з зображенням герба Вишневецьких (при тому, що власниками Вишнівця на той час були Мнішки - носії герба "Кончиць", а отже, герб міг виступати на подарованій магістратом гарматі лише як герб міста).

Львів - місто мрій

Львів — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та Західної України.
Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості.

Щодо Львова традиційними є багато епітетів. Розповсюдженою є назва «Місто Лева». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «місто левів», «місто сплячих левів», «Королівське місто», «Перлина корони Європи», «Місто-музей», «столиця Галичини», «маленький Париж», «маленький Відень», «український П'ємонт», «Бандерштадт», «культурна столиця України» та інші.

Рівненський зоопарк

Рівненський зоопарк — один з наймолодших в Україні. Він починав створюватися в 1982 році. З того часу цей заклад відпочинку людей розбудовується практично щодня. Сьогодні його територія сягає 13,5 гектара, де знаходиться 150 видів тварин (близько 500 екземплярів). У зоопарку демонструються 24 види тварин, занесених до міжнародної Червоної книги та Червоної книги України.
Рівненський зоопарк єдиний в Україні де можна побачити полярного вовка, якого привезли з Чехії.


Дубенський замок

Виник як фортеця волинян у Х ст. Протягом Х-ХІІІ ст. існував як дитинець літописного Дубна. Зруйнований монголами в 1240-41 рр. Приблизно в кінці  XIV - початку XV ст. князь Федір Острозький спорудив дерев'яно-земельне укріплення, яке, звичайно, мало дещо інший вигляд, аніж тепер. Ця споруда була оточена земельними валами, огороджена дерев'яним частоколом по периметру і тісно забудована всередині житловими та господарськими приміщеннями.
На території замку знаходяться два палаци: з південного - палац князів Острозьких, а навпроти нього, з північної сторони - палац князів Любомирських. Ім'я архітектора палацу князів Острозьких невідоме.


Тараканівський форт

Ду́бенський форт, Тараканівський форт, Нова Дубенська фортеця — архітерктурна пам'ятка 19 століття, розташувалися неподалік від села Тараканів Дубенського району Рівненської області, в мальовничій місцевості над рікою Іквою.
Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Ззовні він оточений глибоким ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту зведена двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи, прокладені під другим земляним валом. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штаб коменданта форту. Периметр форту складений зі 105 так званих безпечних казематів і, щоб до них потрапити, треба було подолати подвійну лінію оборонних рубежів.
Форт мав численний гарнізон (у казематах форту могло розміщатися 800 осіб) та був добре озброєний (оснащений далекобійними гарматами великого калібру)

Підгорецький замок

Підгоре́цький за́мок або Палац в Підгірцях — пам'ятка архітектуПідгорецький замок розташований на одному з відрогів Подільської височини на висоті 399 м над рівнем моря, біля підніжжя якого починається долина річки Стир. Південна частина плато у цьому місці рівнинна, саме в її бік спрямовані укріплення замку і в'їзна брама, а в сторону долини — палац, з вікон якого відкривається чудовий краєвид. Під час хорошої погоди місцевість проглядається на десятки кілометрів. Замок має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На його рогах розташовані п'ятикутні бастіони. Замок збудований з цегли і каменю. Між внутрішньою і зовнішньою стінами замку влаштовано каземати. Вимощена гладкими кам'яними плитами покрівля казематів утворює тераси, огороджені балюстрадами. Ці тераси, очевидно, використовувались для прогулянок, а у випадку військової потреби — для розміщення гармат. Вістря бастіонів увінчують витесані з каменя-пісковику витончені сторожові вежі-кавальєри. Зі сходу, півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних укріплень, важливими елементами якої є глибокий, облицьований каменем рів і земляні вали.ри епохи Ренесансу, що стоїть у селі Підгірці Бродівського району Львівської області. Замок було збудовано протягом 1635—1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Замок видно з міжнародної траси М 06 на відтинку Олесько-Броди (проходить за 2 км від замку).


Тунель закоханих

Природний тунель, 7 км, Рівненська обл. Клєвань.


Олеський замок


Оле́ський за́мок — пам'ятка архітектури і історії XIII—XVIII століття. Розташований у смт. Олесько, Буського району Львівської області.Понад шість століть стоїть замок на високому пагорбі, свідок і учасник багатьох подій, що навічно увійшли в історію. По-різному складалася доля замку протягом довгого його існування. Був він твердинею і воїном, що до останньої змоги відстоював свою незалежність; був він бранцем, за володіння яким змагались королі; був він розкішним палацом, наче королівською резиденцією з притаманною їй пишністю, пихою і злочинністю; був він бунтарем, що виношував плани свого визволення. І тепер, коли рідна земля, до якої навіки і міцно приріс, стала вільною, перетворений на пам'ятку і служить своєму народові як скарбниця його історії й культури, як втілення його високого духу й таланту.


Золочівський замок

Золочівський замок — замок у місті Золочів, Львівська область, Україна. Музей-заповідник «Золочівський замок» — відділ Львівської галереї мистецтв, пам'ятка історії і культури національного значення. Замок входить до туристичного маршруту «Золота підкова Львівщини».Впродовж віків замок — фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Замок було зведено на кошти Якуба Собєського (батько короля Речі Посполитої Яна III Собеського) у 1634 році як оборонну фортецю за проектом невідомого італійського архітектора на місці старого дерев'яного замку, який оточували потужні земляні вали, обкладені каменем, з бастіонами на кутах та pови з водою. У дворі замку є два палаци. Більший з них має назву Великого палацу, а навпроти виїзної вежі знаходиться Китайський палац. Цікавим також замок є тим що тут була перша система каналізації, яка збереглася до наших днів. Замок представляє неоголландський тип оборонних споруд і належить до пам'яток типу «palazzo in fortezzo», тобто поєднує функції оборони і житла. Оборонні споруди Золочівського замку — це вали, бастіони, надбрамна вежа, міст і равелін. З часів заснування збереглися вали, бастіони, частково надбрамний корпус, а равелін і міст — реконструкція. У замковому дворі збереглися донині лише Китайський палац, Великий житловий палац і значно перебудована у кінці XIX століття надбрамна вежа. Виїзна вежа, Китайський палац, Великий житловий палац творять ренесансний ансамбль.